Рай каяття
То рай-безмежного каяття
І дім, в якому немає місця..
В котрому люди, не бачивши щасливого життя,
Тепер не знають, що готувати і з чого їсти..
В лісах, де сховані майбутні, нездійсненні мрії.
Із сумом, вірою та без надії
Ідуть на зустріч смерті ті прокляття,
Котрі чинили в душах лиш безладдя..
І вороття немає, лиш уми,
Що правдою-неправдою сповиті
Вночі приходять в ваші сни,
Щоб про розлуку серця, розуму та сили сповістити.
Та лиш під спів півнів прольються сльози
Братів, синів і матерів.
Їхнє життя не мужності й відваги просить, а лиш спасіння від щоденних війн і проклятих вітрів.
