Реінкарнація
Багато шляхів мандрувала душа споконвічна:
Життя одягала й знімала, неначе вбрання.
Мої тілеса, що змінила душа за сторіччя
Змогли усвідомити тільки єдине знання:
Що кокон метеликом так і не став завчасу, –
Заточена я у старих і заношених латах.
Вогонь, що палає і будить іскрою зі сну
Стихає і гасне поривом бажань заповзятих.
Личини мої, ніби маски, цупкі, несвідомі
І ролі, що в черзі на кастинг, віками стоять, –
То тисячі образів в кожній прожитій персоні
Благають, змагаються, вороном диким кричать.
