РІЧКИ НАДВЕЧІР
Річки надвечір тихі та прозорі,
вмивають плесом схили берегів.
Купаються у водах ясні зорі,
не знаючи про підлість ворогів.
Виблискують таємно й мерехтливо,
згасають від жорстокого ножа,
коли хтось гине в мить оту, можливо,
коли відходить в інший світ душа.
Чимало ще в нічну таку годину
щасливі десь закохані серця
на зорях вибудовують хатину,
цілують мрію – всесвіт без кінця.
Річки надвечір тихі та прозорі,
у них спокійно дихає вода.
Вистрибують на плесо ясні зорі,
а поруч мріє пара молода.
