Сама з собою...
Сама з собою в тиші розмовляла,
Підняла вії взлету догори…
Ніхто з людей мене не впізнавали.
Казали :янгол ви…
Чи янгол я ? - мене смішило трохи!
Я була ким завгодно у житті ,
Але ж бо янголом ніколи.
Я квітка польова –не більше, ні…
Думок сумних й іноді журливих,
Прийдешніх ледь уразливих про то
Ніхто мене не помічає більше,
Бо янгол відлетів собі давно.
Я тихо плакала одна на підвіконні,
Так серце билось і щеміло знов!
Ніхто з людей мене не розуміє
І запікає болем в серці кров.
Сама з собою в тиші розмовляла,
Як вкопана стояла я тоді.
Сама собі в думках казала-
Не янгол ти ,це домисли одні!
Покличу вітер палко за собою,
Піду у світ ,а він наздожене,
Він буде там літати наді мною,
Він всі мої надії збереже .
Махновія Степ
