Саме та (264)
Де ти знайшлась, там загубилось літо,
і між зірок моря було пролито,
де квітами поля до сонця вкрито,
і ні душі, від п'яної краси.
Бо там, де ти, ніколи не темніло,
від слів твоїх у серці всім горіло,
ніхто не знав, чого тобі кортіло,
та й не питав, яке твоє життя?
