Школярка я, школярочка
Вечір запанує, - школа стихне вмить
У неоновий поринуть світ дома...
Ти став ближчим серце не болить...
І не почуваюсь зовсім, як сама...
Як по річці слизькій разом у кіно,
Лід асфальту, відчуваєм, біль - сльоту.
Ти зумій мене лиш вислухать... Вино
Від любові трунком зве бажань мету.
Школярка, я школярка і у млості я,
Я у душі непевна і наівна всеж.
Бо від образ, страждань, болить, душа моя,
А у поганих, прикрих дій не має меж.
Школярочка, моя кохана скориться,
Чекаю я коли настане краща мить...
Мені зізнатися в коханні хочеться,
Але ж це, в школі, мама не велить,
Ніч змахне крилами, і опанує тиша всім,
Губ сухих німота, - мене ти вислухать зумій.
Знаєш, я – сильна, так, але й самотність знаю втім.
Хочу я, так хочу милий, будь лиш мій.
Неба край не питай, - розтанє зірка золота.
У любові не вчать як поважати всіх хто є,
Час не має, потай, того чого не зна мета..
Необачна ніч зве, що не бажає, - не моє...
Школярка, я школярка і у млості я,
Я у душі непевна, і наівна всеж.
Бо від образ, страждань, болить, душа моя,
А у поганих, прикрих дій не має меж.
