Я в'язень своєї уяви.
Ховайся ти де зможеш
Стрибай ти у вікно
Я йду по тебе "любий друже",
Зустрінемось колись ми всеодно
У хвилі тих думок
Про замордовані часи ,
Згадай про те, що витворів зі мною
Який я зараз, весь я у вогні.
День за днем я кликав на допомогу
Замкнутий у ланцюгах,
Хотів бодай хоть краплю льоду
Але натомість получив удар
Усе минає, рани заживають,
Але одне лишається надовго,
Це спогади, ті самі спогади,
Вони ніколи не залишать нас з тобою
Тож де б не був ти
Спогади про мене знову,
Загонять тебе у кут, з якого вийти зможеш ,
лише одним шляхом на волю...
