Сльоза й роса
прозора чиста намистиночка роси
немов душа в маленької дитини
подібна чимось до солоної сльози
але ж упала із небесної царини
ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль
вона кришталь гірський - холодний і блискучий
бредеш в траві , зіб'єш росу - не жаль
а біль від сліз занадто вже пекучий
в росинці світ як казка чарівна
в сльозі людській лишень безодня горя
хоча й від щастя бува викотить сльоза
але ми ними пишемо історію
роса хвилинна , сонячна , легка
холодна крапля , мимовільний погляд
сльоза ж вкарбується у пам'ять на віка
ця незабутня мить , довічний спогад...