РЕАЛЬНІСТЬ
На голім обличчі – усмішка, мов крига;
Веселка в сумні обрядилась вогні
Далекого неба. І стала дволика,
І сяє мені лиш в примарному сні.
Відтак – лише відблиск щасливого сміху.
Реальність жорстока – лиш радість в ціні.
Крізь темнії сльози не бачу я втіхи,
Й дзвенить та дзвенить в крижаній тій стіні.
Відчувши, як щік дотикається світло,
Я з острахом спостерігаю вогонь
Бездумної думки, що гола й невкрита,
Ще й бۥють дрижаки перелякану скронь.
Краду, мов наляканий злодій, ідею
Життя, щоб сховать в монотонності днів
На голім обличчі – холодную мрію:
Безрадісну посмішку в гроні вогнів.
17.03.04
