Спиридон Сонцеворот (25 грудня)
Сонечко над стріхами людям на втіху затрималось ледь,
на шкереберть.
Сонцеворот, щоб повнився Род, йде в народ.
На Спиридона ночі нема поклону, хоч снігу повно.
Засипа двори, посіва городи. Натрусив вже, годі!
Дітлахам в нагоді : жбурляють сніжками, бігають стежками,
тепло під кожушками.
З часом – буде клопіт, та не з-за чобіт.
Зростає хлопак, танцює гопак,
На дівчат зиркає, червоніє мов буряк. Ще б пак!
Квітне дівка, мов під засів нивка, гадайте, батько й мати, як заміж віддати.
Морока як вередлива й нівроку.
– Ганзя йди-но мести хату!
-Калита сьогодні, тату!
-Ганзя, кидай сніг до тину!
– На вечірку що надіну?
Взяла мати лозиняку, доня йде без переляку:
Хату мести, сніг вбирати та худобу годувати.
У самотній бабці Мотрі хата скраю, вечора чекає.
Там зберуться молодії мов гриби в сковороді.
Вечорниці – це подія!
Намішали тісто на відварі любистка.
Коржа спекли, Калитою нарекли.
Медом вкритий, в середині пробитий,
під сволокою вирує, вкусити пропонує.
В макитрі вареники : з вишнею, картоплею. З пічи натопленої.
А парубкам – із попілом та сіллю, щоб не квапились з весіллям.
Каша до риби (святий Андрію, спасибі), голубці з капусти,
на столі не пусто.
Доки зійде зірка рання - жарти й залицяння. Парубки кмітливі, дівчата соромливі. Пісні гарні линуть.
А поки ніч на дворі, вогнище створять. Палає на околиці, на поміч сонцю. Свято триває, не має донця.
Зима стукає в стіни хати Гарпини, стирчить під вікнами, слухає півня. Птицю беруть в хату, починають гадати.
Як вибере пити водицю - сватів зашле п’яниця, як до дзеркала підскоче – бабій сватати захоче,
як почне зерно клювати, буде чоловік багатий.
Несе Гарпина півня з насісту, той почав зерно їсти.
Слава Пречистій!
