Спочинок
Розрізав ножем собі я груди,
Руку запхнув туди,
Дістав звідтіля серце. Глянь, воно ще б'ється!
Кров струмком із рани ллється,
На обличчі як і раніш нема емоцій,
Зір зосередився в одній лиш точці,
На серці, ось воно в долоні. Воно уже не заболить!
Секунди дарують облегшення мить,
З' явилась усмішка, неначе знов ожив,
Неначе знов душі порив,
Все як раніше- щастя і добро,
Що мозок пам'ятав та серце відняло,
Впав на коліно, потім на обидва,
Душа пішла, її уже не видно