Станка Пєнчєва - Дано тобі маленьке поле
Станка Пєнчєва
(Болгарія)
1.
Дано тобі маленьке поле.
Якщо хочеш – зостав його диким та вільним
або довби його землю, тверду, наче камінь,
ори її ралом чи просто руками,
її засівай, ніжністю або ненавистю засліплений,
а потім пшеницю залізом жни загартованим.
І мені дано маленьке поле…
Падаю в його борозду, задихаючись з болю,
і знову встаю, щоб кидати безсонно
жмені зерна долонею своєю обпаленою,
встаю – адже закінчується день і ніч,
насувається темінь.
А поле моє – воно, як земля,
величезне …
2.
Все слід робити вчасно –
залишити палаючу ватру,
доки вогонь не перетворився на попіл;
і вчасно піти з-за столу,
щоб не ділити залишені крихти;
і відвести очі,
доки очі інші не охололи.
Я не люблю сухих квітів,
порожніх бокалів.
Ти ніколи мене не торкайся
без кохання.