Стріляє сонце
Стріляє сонце мов гармата,
Пірнає небо в океан,
Та хвилі, як малі дівчата
Лоскочуть берег крізь туман.
Малюють бризки пеізажі,
Стикаючись з пурпуром скель –
Цей ранок мов могутній важіль,
Впроваджує нову модель.
Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.
Гармата сонячна потужна,
З туманом розганяє й час.
Години наче осоружні,
Зникають з маревом прикрас,-
Сіріє штучне все й несправжнє,
Натомість сила і краса
На перший план стає прадавня,
Та вічно юна в небесах.
Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.
Нема ні втоми, ні надриву,
Не заважає сонцю страх,
Не буде жалю, помсти, гніву
В промінні, що торує шлях.
Невпинно йдуть і невблаганно
Ковтають острівки пітьми
Ці хвилі Світла океану,
Коханням живлячи світи.
Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,
Танок заводять срібний хвилі-пустуни,
Та оксамитом грають лісові простори,
І золотом пісок вкриває валуни.
02.02.16 (ред.2021)
