Я вчаділа від тебе,
здуру вчаділа.
Я марила
та маривом, нажаль.
А мама радила,
щоб розуму не зрадила.
Немов благала,
чуючи печаль.
Не слуха розуму,
по склу ногами босими
розбіглася
й порізала усе.
Чекала дозами
на метаморфози
та розбилась я
у мариво пусте.
А мама гладила
волосся, як я плакала.
Стрічаючи зі мною
ту печаль...
