«Свіча горіла...» / з Б.Пастернака/
Сніги, мело-земля в імлі, віхоли крила...
Свіча горіла на столі свіча горіла...
Як літо вабить полум"ям мошку до виру...
Пороша грілась забуттям у вікон щиро.
Малює заметіль на склі сріблясті стріли,
Свіча горіла на столі свіча горіла.
На стелі тіні оберіг, Любові, болі,
Схрещення рук, звабливих ніг, кохання долі...
Та падали два черевичка в тишу,
Сльозами віск губив річки на сукні лише;
Усе губилося в імлі, як снігу крила...
Свіча горіла на столі, свіча горіла...
Свічу стискали блиском скла у ватрі зваби
Хрестоподібні два крила... - тіні-нахаби.
Лютнева віхола в імлі раз по раз мила...
- Свіча горіла на столі, свіча горіла.