Світанок
Тихо дише Земля. Це не порух…
Лиш – зловиш на слух:
Із прозорої вогкої мли,
Коливається, мов ковила
І клубочиться, наче той пух,
Між хрустких темних пасем трави.
У повітрі колишеться шал,
Дикий танець малесеньких див
Хто росу у траві не збирав,
Хто у росяний день не ходив –
Той позбавлений серцем, на жаль,
Називатись завжди молодим.
