Так сумно буває
Так сумно буває.
Прокинулась вранці самотня, в чужій країні.
Нікого немає.
Бабуся із дідом давно вже лежать в домовині.
А друзі відпали, мов листя осіннє.
Для них я занадто смутна.
Вони полетіли до тих, без сумління,
У кого ще є весна.
У спогадах літо, дитинство та мрії.
Минуле так боляче б'є.
Сьогодні війна, і душа без надії,
І дощ за вікном не дає,
Забувши про біль, безтурботно прожити
Цей ранок і нинішній день.
Радіють життю безумовно...лиш діти
Й пташки, що співають пісень.
А я так не можу, якби й захотіла,
Мені б це ніяк не вдалось.
Додому, як пташка, я б теж полетіла,
Та інше мені довелось
Відчути, прожити, пройти до кінця.
Я більше не маю бажань.
Зігріти холодні, жорстокі серця
І зменшити кількість страждань
Мені не під силу. Сама я тону
У фьорді печалі й жалю.
Лиш тільки у снах я на мить поверну
Все те, що я досі люблю.
