Така жорстока та водночас ніжна
Така жорстока та водночас ніжна.
Така весела і сумна…
Уся в надії й безнадійна,
Блукає світом десь моя загублена душа.
Ти загубив її серед страждання.
Пішов залишивши на самоті.
Дізнались серця струни,що таке розчарування,
Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні.
Тепер з душею й мрія мов жебрачка,
Ошукана блукає в вигнані.
Була з тобою я глуха,не зряча…
Не бачила очей озера крижані.
Ну ось і все. Немає порятунку.
Немає в снах шаленої весни.
Я мов краплина нижчого ґатунку,
Впаду і зникну назавжди.
