у кімнатних пустелях словá
у кімнатних пустелях словá
відліпившись од вікон
лізуть до рота
з них я плів
колажі істеричних снів
хапав
кожен настінний ритм
ліпив густу тінь
зараз уже не ловлю
а просто вдихаю
одягаю на голову
й живу
у цьому килимі
ритмів і плям
але все ж
у попелі часу
залишаться лише словá
чорнильною плівкою на асфальті
