Україні ода
Бездонні очі твої, Україно,
немовби сам Господь в них заглядає,
в ріках швидких, лісах і нивах
у Божий день там спочиває.
Вся благодать в твоїх хатинах,
у пісні солодко-гіркій,
у підземельних домовинах
твоїх синів, що виросли у ній.
Коли жита торкаєшся руками
і запашне колосся пророста,
твоїми хочу йти світами,
моя ти земле, непроста.
Возрадуйся ти, Русь священна,
нехай із часу праотців
благословлять твоє успення
через машину часу і віків.
Твої лиш руки, Україно,
в борні і праці вже поморщені
я стисну й поцілую міцно,
гріхи ж бо наші ще не прощені.
Прости нас, Мати, нерозумних
дай віру твою зберегти,
будь нам покровом в день безумний,
в бою ти нас не підведи.
Димлять Карпати й Чорне море,
борня триває кожен день.
Тож приведи нас, найясніша Зоре,
до щастя нерозсипаних ще жмень.
