В ПОЛОНІ КВАРТИРНИХ В’ЯЗНИЦЬ

216

Ми сховались в квартирних в’язницях

Де мало простору,мало тепла

Де Справжність дріма на полицях

І панує ера технологій та скла

Ми зовсім не бачимо неба

Його синіх чи сірих фарб грозових

У нас в гаджетах більша потреба

У вподобайках,репостах чужих

Нам краса невідома світанку

І чомусь захід сонця – не дивина

Ми єднання з природою нищимо ланку

Урбанізовані тепер ми сповна

Не дотягтися нашим мріям до хатинки

Що принишкла сумно у селі

Там свобода дише від кожної стеблинки

І несе лелека спокій на крилі

Там чай щовечора пити б у альтанці

Спостерігати як неквапно плине час

Як зірки влаштовують небесні танці

І на гармонію отримать шанс