В спогадах, в споминах серце катується
В спогадах, в споминах серце катується,
Плаче за тим що було й відгуло.
Згадка з минулого з кров' ю шматується,
Очі затьмарює, хмарить чоло.
Час незворотній і смерть наближається,
Слабшають руки і ноги тремтять,
Бога не видно, Диявол ввижається
Й поруч ночами чорти реготять.
Жив чи не жив вже запізно картатися,
Довго не бачити зоряний світ.
З грішного слід до святого звертатися,
Свій готувати у вирій політ.
Щастя так рідко й замало траплялося,
Радості тої що жменька в руці,
Небо моє до чужих прихилялося,
Дні розлетілись мов ті горобці.
Сум на душі через те що не бачено,
Плаче і тужить в тривозі вона.
Мрії сплюндровано, зламано, страчено.
Кожне бажання тепер дивина.
В спогадах молодість що сподівалася,
Та що кохалася в світі життя.
Старість із нею давно розпрощалася,
Тільки душа все не йде до пуття ...
13.02.2021