В тобі назавжди печатка
В тобі назавжди печатка
як виріз, опік чи шрам.
Не закриє ніяка лататка.
Не під силу вона лікарям.
Не зійде.. Вкипіла до смерті.
До останнього подиху твого.
У життєвій швидкій круговерті,
зажити немає їй змоги.
Вона є твоєю частиною.
Вона ховається поза зіницями.
Вона між каяттям та провиною..
Живе десь поміж залізницями.
Буття йде, дні пролітають.
Вже усмішка не нонсенс, та все ж..
Щастя повного вже не пізнаєшь.
Грані звузились для його меж.
Досить того, що зовсім не стерті,
нема надії хоч в якійсь ролі.
Пронесеш ту вину аж до смерті,
до останнього подиху свого.
