Ван Гог vs Холіфілд
Я граю з собою в пінг-понг.
Точніше, не зовсім це я.
Вдаряють, мов крихітний гонг,
Нахабні, бо юні, серця.
Цок -цок, потім знову цок!
Якби ж на одну годину
Позбутись від клятих думок:
Позбавити світ від людини.
Удар! Потім знов удар!
І нема тої думки згадки!
Ну а він непогано грав,
Дуже шкода- відкинув тапки.
О то річ! Я стою тут з ножем!
Під ногами ще тепле тільце.
Я зварю з цеї ягідки джем
І на срібній подам тарілці.
Я шинкую маленьке вушко,
Але раптом втинаю мимо,
То було б навіть трохи слушно,
Та мій тато не їсть свинину.
Я стою і стікаю кров'ю,
Забруднила кухонний чепчик.
То, напевно, я сплю з тобою?
Тоді кров -лиш звичайний кетчуп?
Кетчуп! Це ні, не кров!
Калатає маленький гонг...
То очах потемнілося знов!
Я ж бо граю з собою в пінг-понг!
Але ні, він стоїть тут з ножем,
Вимальовує лезом кільця.
Поруч баночка з написом "джем",
Моє вухо на тій тарілці.
