Вежі

Вежа й досі лише сувенір, що лишився від батька,

у пропорції близько один на чотири двісті,

перспективне майбутнє минулим стає зненацька,

коли знайдеш себе прицвяхованим в ріднім місті.

Радше вмреш ніж побачиш Париж у такому темпі,

світ не бачив такої війни із часів світових,

так, говориш, буває, спокійно, та десь у тембрі

пролунає скопичення болю, який придавив.

Та людина звикає до всього, до війн тим паче,

загартована памʼяттю предків на тлі століть.

Забуваєш усі ті жахи, що колись побачив,

тільки море, спокійне і чорне, в очах стоїть.

Коли їдеш в Париж, то вже гріх не рванути й до Риму,

але скільки б не мала Європа могутніх веж,

мені б краще пройтися босим узбережжям Криму

і уперше в житті відповісти комусь «еге ж».

10 жовтня 2023