Відчути дотик рук і… досить!..
Відчути дотик рук і… досить!..
Так мало. Всупереч уму
Розмалювати влітку осінь,
Вдягти на очі бахрому.
Блукати в мороці туманів
Лише на відстані руки.
І нишком заздрити коханій,
І відганяти геть думки…
Що не для нас оте багаття
Прощальним спалахом дихне.
Що дотик той перед розп’яттям
Жевріє лиш єдиним днем.
Те відчуття в мені глузує,
То скаженіє наче звір,
То обіцянками частує –
Ляга сум’яттям на папір.
До німоти стискаю губи,
Заклякла на межі розлук…
Мені доконче треба, любий,
Торкнутись рук, жаданих рук.
08 2013
