Я наче йду далі
та поруч мій вир..
Мене туди тягне
весь час..
Вже без сил..
Я йду край дороги.
Подалі від нього..
Та вужче стає
на зло
знову й знову..
Намагаюсь нікого
не зачепити
до виру лиш свого
ні за що
не пустити
Вже були тупі шанси
все пояснити
та слова як вигнанці
не хотіли
ожити..
Мій вир став у горлі
клубком із мовчання..
Та й не вимовиш
в слові
моє темне
страждання..
Тільки рими та вірші
і я лиш в них чую
той вир вже засівший
з яким я воюю..
