Віражі долі
Щоразу в нас нові є повороти долі,
То намалює щастя нам Вона доволі.
То ще насипле нам дощу і граду,
Це ніби нас наказує за зраду.
То теплим сонцем обцілує з ніг до голови,
Щоб розуміли, що життя прекрасне ― ми.
Кидає вниз і заставляє підніматись,
Боротись, вірити й ніколи не здаватись.
Нам сіє квіти різні навкруги,
Щоб знали, що є і друзі й вороги.
В блаженній музиці кружляє залюбки,
Щоб мудрості нам додали життя роки.
Дає родину й посилає нам хвороби,
Дає ще смерть і довгі дні жалоби.
А все тому, щоб ми схилялися до Бога,
В надії й вірі, щоб була життя дорога.
Любов приходить, коли доля палочку чарівну бере в руки,
Вона дарує нам і радощі й великі муки.
Нам одягає це просте і дороге намисто,
Там, де любов, ― там віра й правда і у душах чисто.
***