ВІРШАМ МОЇМ, ВІДВЕРТИМ, НЕДОЛУГИМ
Віршам моїм, відвертим, недолугим,
Секундами освяченним немов,
Знаходиться читач, чи першим, другим...
Слів., молитовну, не вгамуєш кров.
Полицями бібліотек кочують,
Пил, може й попіл знають де-не-де...
Мої вірші живуть та ще відчують:
Їх., хтось чекає повсяк, ще... - жде.
В окопах, що під кулями путяші,
В бібліотеках кращих почуттів,
Слова святі., потрібні, поготів,
Бо різнобарвні роздуми душ наші:
Є читачі... - кремлівського гатунку...
Більш... - Патріотів... Неньки долі... - біль:
Кохання, та любові, прорахунку
Політики, що лізуть... - звідусіль.
Слів трунок кращий, не чекає туги,
Не божевільний... З Богом всі живуть,
Даруючи свою незнану суть
Віршам моїм, відвертим, недолугим.
