вона була його іконою
вона була його іконою
прокидаючись він завжди згадував її
вона була його храмом, де він ховався, коли було холодно і приходив, коли йому лячно.
вони була об‘єктом кожної його фантазії
він марив коханням до неї.
не хотів відпускати. бився в конвульсіях. плакав
а вона тікала. залишаючи його на одинці з собою.
між ними прірва. прірва розміром з цілий Всесвіт.
вона мала направляти його, натомість спокущала тільки до гріха.
вона була очищенням його, віддушиною, таємним місцем.
він для неї– був всім. дім. дихання. світ
він був всюди, де б її не було. примарою бігав за неї, перевертаючи все шкереберть.
він був її Заповітом, святим словом. тим, на кого вона рівнялась;
тим, кого готова була слухати вічно.
ніякі пророки не мали для неї ваги. навіть сила тяжіння омина її.
коли вони разом– їм на все все одно.
вона зводила його з розуму.
роздирала його душу, вивертаючи звідти все.
він відчайдушно тримався за неї. тавруючи її тіло й розум тільки для себе одного.
їхнім коханням можна було лікувати хвороби;
поглядом, що він дивився на неї можна було б зруйнувати міста.
доторком, яким вона його торкалась можна було б розпочинати війни.
проте в історії і пам‘яті одне одного– вони так і залишились «він» і «вона»