Всесвіт
В мені, здається, Всесвіт жити оселився,
Чи може Він і був, а лише пробудився?
Я стала розуміти про що співають птахи і шепочуть квіти,
І смакувати радістю, що випромінюють лиш діти.
Я стала пити музику і нею похмелятись,
Як в ваннах сонячних, у ній купатись.
А потім з гір потоками води летіти,
А як приходить ніч, свічею ніжності горіти.
До мене в гості завітало свято,
Й вогнів бенгальських запалило у мені багато.
Любов як фея запросила мене в казку,
Поклала в ложе щастя й викупала в ласку.
Я у гармонії зі світом і Всевишнім,
І навіть біль для мене є тепер не лишнім.
Щоб зрозуміти світ і його природу,
Потрібно пити чашу сонця й непогоду.
***