Я пам'ятаю ті несміливі кроки,

141

ту боязкість мою при кожнім слові,

по венам моїм дивні мікротоки,

забуті всі слова у новій ролі.

Я пам'ятаю ту дитячу невторопність,

в животі метеликів ансамблі,

як зрозуміла я тоді невиліковність

від тебе і що буде все насправді.

Я пам'ятаю, як під вирієм так швидко..

навіть лякливо-швидко ми сплелися.

Розкрилася у грудях моїх квітка

та любові ріки розлилися.

Я пам'ятаю та щасливо ностальгую,

хоч і зараз щастя менш не маю.

Я досі відчуваю так, люблю я!

Мікротоки ті з тобою лиш вкривають.