Я ще люблюна превеликий жаль
Я ще люблю…на превеликий жаль…
Забути не змогла, чи не зуміла…
І знову біль, немов струни скрипаль,
Торкається і надриває тіло.
І спогади…заміщують думки,
Гортають за сторінкою сторінку…
Десь є щасливі люди, та не ми…
Я-не твоя…єдина в світі жінка.
Дісталось нам в житті-гірке вино…
Я відчуваю серцем твою тугу.
Ми дзвонимо…і в трубку мовчимо…
Страждаєм один одним, як недугом.
Неумолима доля в нас така…
Коли у небі-сонце, в серці-злива.
Ти-з іншою, хоча на серці-я.
Я-з іншим, та без тебе-не щаслива…
Ми любимо…на превеликий жаль…
Бо сім’ї ми не зможем зруйнувати…
Якщо на небі ще існує рай-
То він для тих, хто вміє так кохати…
автор:
Надя Ковалюк
