Я так колись любив село
Я так колись любив село,
та стало вже чужим воно,
померли родичі мої,
стоять порожні хАти.
Ніхто не вийде на поріг
до тих, кого могли завжди
гостинно зустрічати.
Чужі і люди, і хати.
Ніхто не скаже мені: «Ти
давно тут не з’являвся».
А біля річки – полини
точнісінько, як в давні дні,
і до води спішать чимдуж
за качкою качата.
01.06.2024
