Ярина
Чом не кличеш, чом не звеш
В березневий ранок,
Чом сама по воду йдеш
В сяючий світанок.
Зірка падає тобі
У відро з водою
Щоб зарадити журбі
Що бринить сльозою.
Промінь сонця заблукав
В золотавих косах,
Собі пару відшукав
Бризкати по росах.
Тугою очей блакить
Дивиться довкола
Як роса палахкотить
В барвах виднокола.
Смуток сумом обійняв
Дівчину-перлину,
На рушник Ярило взяв
Сонячну Ярину.
В дивовижно гарний сон
Серце поринає
Про Ярила і вельон,
А життя минає.
До криниці зрання йде
Сонечко тропою,
Та не кличе, не веде,
Мене за собою.
Зазирни в моє вікно,
Вдвох підем по воду,
В Бога випросив давно
Я таку нагоду ...
05.02.2021
