Юрію Андруховичу
Мій пане, хоч майже я крук, далебі,
Мені рідна неня – сонце на Сході.
Закінчить воно за день колобіг –
І Захід – мій татко з Хрестом Господнім!
Сягають верхів’я дерев горобці,
Вужі (наймудріші!) плазують корінням...
Останній твій погляд на герб. А прецінь,
Я – лев і орел, ти – прах і ти – тління!
Нехай хоругви кидатимуть тінь,
Нехай блиск мечів для когось – оса́нна.
Я ж залишу́ся завжди на щиті,
Ти ж під щитом лицар – останній.
Ні, не лечу, твоя панна давно
Із іншим ключа знайшла – і відкрилась...
Мій пане, ти чуєш: старезний гном
У кузні гартує ланцюг на крила.