З усіх нещасть...
З усіх нещасть моє нещастя - гірше,
Те, де я пан або пропав
Не сняться сни, не пишуться і вірші
І холод назавжди в моїх руках.
Моє нещастя скрізь іде за мною,
Заскочило у потяг на метро,
Впритул притиснувшись у натовпі спиною
Торкається своїм пальтом мого.
Моє нещастя п‘є зі мною каву,
Читає книги, гупає дверми,
Не любить дощ, і посмішку лукаву
Мені дарує, знизивши плечми.
Воно щемить, воно пече до болю
Пронизливо очима глядячи,
Катуючи, караючи без бою
Оманливо у серце крадучись.
Але під тим болючим і вразливим,
Бентежним, але солодко-п‘янким
Під поглядом пронизливим, пестливим
Я розчиняюсь повністю, як дим.
Воно мене безжально поглинає,
І серед спокою, і тиші, й самоти
Моє нещастя - краще, що я маю,
Бо все моє нещастя то є ти.