Занурилось в серце зневоднення

* * *

І пахощі сивих троянд...

Тьмяніючі спалахи розуму

Засвідчують – не варіант.

Бажання тілесне нестримане

Засушує фарби життя,

Реальність і мрії розривами

Збивають мій ритм почуття.

Не можеш вже рухатись далі так –

Тримає звабливий ланцюг?

Як підліток – світ весь затьмарений

Видінням очей, милих рук.

Вже хочеться стати спустошеним,

Відкинути геть цей магніт,

Свободу пласку, недоношену

Здобути, плюндруючи світ.

Вже хочеться знищити марення,

Чи якось зламати себе –

Та чується громом з віддалення:

«Повинен любити і все».

Липень 2010