Завирував над містом листопад -
Завирував над містом листопад -
Це за вікном вже розгулялась осінь.
І за собою кличе стежка в сад,
Там світить крізь гілля небесна просинь.
І так затишно, тепло на душі,
Природа ніби тихо спочиває.
Під плюскіт чарівних Дністровських хвиль
Вона на жовту постіль спать лягає.
Міський ставок завмер в ранковій млі,
Над ним струнка берізка зажурилась,
Бо зграя качок зранку на крилі
В краї далекі відлітать пустилась…
Тонка вербичка нахилилась до води,
Заплакала дрібненькими сльозами,
Бо вітер найкоштовніше вбрання,
Розносить придністровськими шляхами.
Спустів гайок, його вже не впізнать:
Дерева тягнуть вгору голі віти.
Природа вже лягає спочивать,
Щоб навесні новим життям зажити
