Завірюха
Я вию, я кручу, я - завірюха,
Закохана у вітер я по вуха.
Й коли ми разом в парі з ним кружляєм,
Ми кучугури щастя намітаєм.
Та у природі вічного немає,
Бо щастя як вода крізь пальці витікає.
І вітер ніжно обнімає вже весну,
Залишивши мені, лише печаль одну.
***