Згадаю ті дні безтурботні
А споришами зеленими
Стежина вузька приведе мене
До хати, де дзвінко сміялось
І пустувало та бавилось,
Ще - слухало казочку мамину
Дитинство, коли засинало.
А гойдалка й досі поскрипує,
Яка колихала дитинство те,
Хоча вона нині й порожня.
Прийду сюди, сяду під грушею
І знайду, як мовлять віддушину -
Згадаю ті дні безтурботні.
2020 р.
