Журба
Свище осінь вже вітрами у трубу,
І додолу ронить ще журби сльозу.
Бо закінчується в кольори її кіно,
Чорно-білим вже стає воно.
Та в печалі музика й краса своя,
Поброджу й послухаю її ще я.
Бо щоб сонечку зрадіти з висоти,
Треба всім посмакувати й все пройти.
***
