Зі ста доріг ....
Зі ста доріг – я виберу твою
і в двері я ввійду , що ти входила
без крил я зможу ,я з лечу
й зостанусь там , де ти лишилась.
Я тінню , привидом твоїм
обабіч буду йти на взірці,
й в хвилини відчаю й жалю
зігріватиму , міцніш при серці.
Невидимо ,обнявши з-за спини
прИтулю до грудей – поплачеш,
я подумки молитимусь , щоб ти
востаннє взнала біль образи .
І сльози , витру – посміхнись
відчуй : що – ось я завжди поруч
іду шляхом торованим твоїм
і твоїх крил , твоя опора .
