Злітай
Злітай, Україно, борись, моя мила,
Бо вижити шансів в боязких нема:
Глибини поглинуть терени родимі;
Тримайся на крилах—щосили, щодня.
Напружуй всі м’язи, чіпляйся й за терен,
Тримайся за небо, за гострі зірки,
Не думай за рани, що гоїти треба,
Аби ж не у серці від кулі дірки.
Вгризаймось у скелі, чіпляймось за терен,
Це ще серединна кривава пора.
Відплатимо сповна й за втрачене зерня,
Що з долею вгору не здійме зоря.
Вже ворог у гніві жене підлі хвилі,
Впадеш—і весь світ за собою стягнеш.
Дивися у небо, чіпляйся за скелі,
Зійдеш на вершину—звитяги сягнеш!
Енергія звільнень піде в відбудову:
Нам праця у поміч—від втрат і від горя,
І міць України зросте по-новому—
Та в єдності ж ми перевернемо гори!
Бійців-ветеранів нам гоїти рани,
А з неба нам світять полеглі зірки—
З душею, чим мали, народ захищали!—
Ми вклонимось всім до самої землі.
Злітай, Україно, борись, моя неню,
Аж лють закипає—то ж досить пітьми!
Вгризайся у скелі, чіпляйся за небо—
І вольності долю здобудь в боротьбі!
23.10.2022
Повторний потужний теракт
по всій енергетиці України
