Poems by Дмитро Павличко

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7

…

› »

“Твоїх долонь сяйлива лодь”

Твоїх долонь сяйлива лодь

Несе в космічному просторі

Моєї мислі дивну плоть,

Мов блиск вітрильника на морі.

А на землі, як ночі сміх,

Пожежа в лісі заряхтіла:

То іскри дотиків твоїх

by Дмитро Павличко

“Стерня, наче сніг, біліла”

Стерня, наче сніг, біліла

В сяйві молодика.

Нечутна, мов переболіла,

Текла біля нас ріка.

Зоря, вклоняючись небу,

Падала в комиші.

Земля відчувала потребу

by Дмитро Павличко

“У хмарах бозу, що висить, як грона”

У хмарах бозу, що висить, як грона,

Над позолотою старих церков,

Є затишок один – зелений схов

Для крові, що палає, мов корона.

Ти там була, знадлива й безборонна,

І голову свою з важких заков

Я увільнив і в серці поборов

by Дмитро Павличко

“Ти навчаєш ходить легкома”

Ти навчаєш ходить легкома

Попід хмари навислі

І гасити бентежність ума

Клоунадою мислі.

Не приймаю веселих наук,

Що гіркі, мов оливи…

Он життя виривається з рук,

by Дмитро Павличко

“Цього не видно з найвищої вежі”

Цього не видно з найвищої вежі,

А тільки з окопу старого

Чи з ями під гаражем

Можна побачити, що небеса –

Це тиша твоєї душі,

Роздягненої вітрами,

Найжаданіша тиша буття!

by Дмитро Павличко

“Між нами завжди той повинен бути”

Між нами завжди той повинен бути,

Хто навидить тебе чи навпаки…

Він з нами п’є і крадькома в чарки

Нам підливає доброї отрути.

Від неї ми п’янієм, як рекрути,

Свою любов б’ємо на черепки,

А потім їх, як ті материки,

by Дмитро Павличко

“Я прилітав до тебе”

Я прилітав до тебе

як бджола

до черешні розквітлої

я від сяйва й запаху

крони твоєї

знесилено падав

я сліпнув од радості

квітучого простору

by Дмитро Павличко

“Твого погляду вітер”

Твого погляду вітер

піднімає з землі моє серце

наче кленовий листок

і я вже лечу над світом

і лоскотно мені від польоту

та в мереживі ранку хмари

як пір’я крилатого моря

проламуються піді мною

by Дмитро Павличко

“Ти оживаєш у мені”

Ти оживаєш у мені

як голос весни

в деревині

я не можу тебе забути

як не може забути дерево

вкритися листям

by Дмитро Павличко

“Я пригорнувсь до тебе”

Я пригорнувсь до тебе

Серцем і небесами,

Плечима пагорбів рідних

І доріг поясами.

Я пригорнусь до тебе

Мислею і землею,

Темнотами чернозему

І туманами глею.

by Дмитро Павличко

“На трибуні ти говорила”

На трибуні ти говорила

схвильовано, але якось інакше,

якось краще ти хвилювалась

перед очима народу.

Я відкрив тебе знов сьогодні,

як зорю, яку пам’ятаю з дитинства.

Ти говорила правду. Ти завжди

була відвертою й чесною, але

by Дмитро Павличко

“Не раз мені здається”

Не раз мені здається,

що я прожив тисячу років.

Заглядаючи в криницю свого життя,

я не бачу маленького дзеркальця води,

так далеко воно від моїх очей.

Та коли я, закривши очі, хочу згадати,

що найглибше запало в душу мою, –

Бачу твій образ, моя дівчинко,

by Дмитро Павличко