Poems by Дмитро Павличко

All Poems Original Poems Translations

1 2 3 4 5

…

› »

Син

Там, де Лаври золота кантата

Височіє в гомоні століть,

Мати Невідомого солдата

На могилі, наче тінь, стоїть.

Б’є вогонь з-під сивого граніту,

Полум’я кипить, мов джерело.

То горить велике серце світу,

Що в каміння жилами вросло.

by Дмитро Павличко

Два кольори

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

by Дмитро Павличко

“В тобі одній люблю я безліч”

В тобі одній люблю я безліч

Жінок, дівчаток і бабусь.

Числа твоїх облич і масок

Я, наче космосу, боюсь.

Боюсь одкинути завісу

Над безміром твого єства.

Люблю я тайну поєднання

by Дмитро Павличко

“Ось я танцюю Я танцюю”

Ось я танцюю. Я танцюю.

Тебе я біля себе чую,

Твій подих, лагідний вогонь,

І дотик молодих долонь,

І сукні тихе доторкання,

Грудей незриме підглядання –

Прийми мене, не відсторонь!

by Дмитро Павличко

“Ми цілувались на морозі”

Ми цілувались на морозі

У різдвяну блакитну ніч.

До сіна в польовому стозі

Ішла сарна з гірських узбіч.

Ішла високонога, чала,

Із карим поглядом сарна.

Та нас вона не помічала,

А, може, бачила, хтозна.

by Дмитро Павличко

“Я згадую тебе, хоч ти – переді мною”

Я згадую тебе, хоч ти – переді мною.

Я збуджую в собі неткнутий сивиною

Дівочий образ твій – вставай, моя душе,

І світло засвіти, і вийди з павутиння

Такою, як була, а ти ж була богиня,

Володарка моя в прозорім негліже.

І справді ти встаєш із пам’яті моєї,

by Дмитро Павличко

“Десь далеко в полі, біля стежки”

Десь далеко в полі, біля стежки,

Кароокий соняшник стоїть.

Там згубила ти свої сережки

На землі розпеченій, як мідь.

Там шукали ми твоєї згуби

Ночами у травах запашних,

Там до дна я випив твої губи,

by Дмитро Павличко

“Як я помру, до мене не підходь”

Як я помру, до мене не підходь,

І рук своїх ти не клади на мене,

Бо дотик твій відчує моя плоть,

І серце стрепенеться вже студене.

Та на моїм обличчі не сяйне

Щасливий усміх – познак воскресіння,

І мука смерті знов скує мене,

І знову плоть мою оберне в тління.

by Дмитро Павличко

“Я відчуваю над твоїм чолом”

Я відчуваю над твоїм чолом

Прозорої матерії наявність,

Я знаю, то незримий ореол

Показує, що ти – осердя світла.

Ти – світлоносиця, а я – земля,

Заповнена темнотами й насінням.

Торкнись до мене. З мене й проросте

by Дмитро Павличко

“В землі, мов клубень бараболі”

В землі, мов клубень бараболі,

Росте моя снага крута,

А ти летиш в прозорій льолі,

Неначе птиця золота.

І стать моя стримить, мов колос,

Мов кукурудзяний шулюк,

Бо прагну я дістатись в космос,

by Дмитро Павличко

“Боже, яка ти в цілунку глибока”

Боже, яка ти в цілунку глибока,

Наче безодня в тремтячій сльозі

Із всевидющого божого ока!

Боже, яка ти в торканні спрагненна,

Наче пустеля, що мріє в пісках

Про океану рухливі рамена!

Боже, яка ти в коханні пестлива,

Наче той вітер вівсяний, що спить

by Дмитро Павличко

“Якби могла прийти до мене цеї миті”

Якби могла прийти до мене цеї миті

Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті

Приходила колись, весела, як струмок,

І вся вливалася в ріку моїх думок,

Просвітлюючи їх своєю чистотою

Аж до самого дна, якби вона святою

Дитинністю мене пойняла нині знов,

Я б у собі згасив грімниць буремну кров,

by Дмитро Павличко