Poems by Леся Українка

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8

…

› »

«Ой не зникли золотії терни»

Ой не зникли золотії терни,

тільки почорніли,

ой не всохли кривавії квіти,

тільки помарніли.

Зійди, сонце, під моє віконце

та й засвіти ясно,

by Леся Українка

«О, не кори мене, любий, за мрії про славу»

О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу,

не дорікай за жадобу тернів золотих,

сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву,

голос її засичав… а здавалось, навіки затих!

Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста

by Леся Українка

«І ти колись боролась, мов Ізраїль»

І ти колись боролась, мов Ізраїль,

Україно моя! Сам бог поставив

супроти тебе силу невблаганну

сліпої долі. Оточив тебе

народами, що, мов леви в пустині,

рикали, прагнучи твоєї крові,

послав на тебе тьму таку, що в ній

брати братів не пізнавали рідних,

by Леся Українка

«Коли дивлюсь глибоко в любі очі»

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,

в душі цвітуть якісь квітки урочі,

в душі квітки і зорі золотії,

а на устах слова, але не тії,

усе не ті, що мріються мені,

коли вночі лежу я у півсні.

by Леся Українка

Напис в руїні

«Я, цар царів, я, сонця син могутній,

Собі оцю гробницю збудував,

Щоб славили народи незчисленні,

Щоб тямили на всі віки потомні

Імення»… Далі круг і збитий напис.

І вже ніхто з нащадків наймудріших

Царського ймення прочитать не може.

Хто збив той напис, – чи сперечник-владар,

by Леся Українка

«Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися»

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися,

поле і гай у серпанки тонкі повилися,

марево біле покрило і річку, й сагу,

вітер з полудня несе без кінця ту югу.

Світло сліпить, та не грає веселе проміння,

вітер гуде, та задуха гнітить, мов каміння.

by Леся Українка

«Люди бояться вночі кладовища»

Люди бояться вночі кладовища,

жаских казок і непевних примар,

страшно і вдень їм сумних катафалків,

чорної ризи, і ладану, й мар.

Я не боюся того, тільки смутно

поглядом поїзд сумний проведу;

любії тіні мене проводжають

by Леся Українка

«Мої любі, до мене ходіть! я сама»

Мої любі, до мене ходіть! я сама.

Поговоримо думами тихо.

Межи мною і вами нікого нема –

не розлучить ні щастя, ні лихо,

я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю

ваші образи любі та милі,

ви живі, бо я живо тепер вас люблю,

by Леся Українка

Спогад з Євпаторії

Море стелиться чорним, важким оксамитом,

небо чорне і хмарне тяжіє вгорі,

тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом,

промовляє зоря до зорі.

Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі,

тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти,

і причаїли гомін, і скрили всі гребені білі,

by Леся Українка

Дочка Ієфая

Пусти мене, мій батеньку, на гори,

Де ряст весняний золотом жаріє,

Де вітер цвіт в мигдалів обсипає, –

Хай він мене дощем рожевим скропить,

Оплаче цвітом молодість мою.

Там, кажуть, з гір усю країну видко, –

Нехай востаннє я побачу більше,

by Леся Українка

«Я знала те, що будуть сльози, мука»

Я знала те, що будуть сльози, мука,

багато праці марної, дрібної,

невидної і часто, дуже часто

даремне вжитої. Не тільки надгороди

за все те я не жду, а ледве-ледве

від власного картання захищаюсь

і ледве стримую докори свого серця

by Леся Українка

«Було се за часів святої Германдади»

Було се за часів святої Германдади:

кати-ченці взяли єретика

і повели його до Торквемади

на інквізицію. І чутка є така:

Спочатку мученик мовчав,

і тільки сльози текли по непорушному лиці,

by Леся Українка