Павло Глазовий
— Мав я, куме, собача — ну, на всю округу!
Узнавало по очах злодія, хапугу.
Як зустріне десь того, хто хапає, краде, —
Загарчить, аж зашкварчить, тут же і насяде.
— А куди ж те собача ти подів, Семене?
— Та продав, бо почало кидатись на мене.
Двісті літ стояла церква та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках її оглядала.
Зайшла баба до музею, цілує ікони,
Відважує на всі боки низенькі поклони.
Біля виходу картину вгледіла велику
Й давай на ній цілувати бородиту пику.
А ізбоку хтось промовив:
— Це вже бабі кришка…
У неділю в церкві божій читав отець Сава:
— Авраам родив Ісаака, Ісаак — Ісава… —
А бабуся богомільна заломила пальці:
— Які ж були роботящі святії страждальці!
І Біблію написали, і богу годили,
І з жінками не возились, а самі родили.
Раз бабуся в піст великий
Сиділа сама.
“Ніхто, — дума, — не побачить,
Нікого ж нема.
Відламаю шмат ковбаски
Та тихенько з’їм”.
Раптом блискавка як блисне!
Як торохне грім!
Дяк попові молодому заявив: — Панотче,
Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. —
Піп надуся: — Що за гріх тут? Я не розумію.
Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. —
Став у церкві на коліна: — Скажи, божа мати,
Чи попові можна діло з женщинами мати? —
Дяк тим часом заховався за іконостасом.
— Ні, не можна! — крикнув звідти солоденьким гласом.
Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна.
Хоч у лектора зубі спереду й немає,
Він на пенсію не йде, лекції читає
Про мораль та про нові норми поведінки.
Зуби вибили йому у чужої жінки.
Після лекції Кіндрат запитав Мартина:
— Що таке дегенерат? Риба чи рослина?
— Темнота! — сказав Мартин і махнув рукою. —
Це такий же чоловік, як і ми з тобою.
Голова сільради Сидір Півторакожуха
Якось, випивши, Секлеті відкусив піввуха.
Це обурило до того й потрясло Секлету,
Що вона послала скаргу в обласну газету.
Звідти скаргу переслали голові райради.
Голова її направив до сільської влади.
Прочитав уважно скаргу Півторакожуха
І в газету відписався: “Секлета — брехуха!”
У суді про аліменти справу розбирають.
— Скільки з жінкою жили ви? — Панаса питають.
Той стоїть у гордій позі, крутить головою
І запитує нахабно:
— З чийою? З мойою? —
Молодий суддя скривився і насупив брови:
— Не з “мойою”, а з “моєю”. Не калічте мови. —
Тут Панас підбіг до столу, глянув на два боки
— В мене завтра новосілля. Приходь, як до брата.
Будівельна, 48, квартира сто п’ята.
Я дзвінка ще не поставив, так ти сигналь стуком.
Можна стукати коліном, можна й закаблуком.
— А чому не кулаками, дозволь запитати?
— Так ти ж будеш подарунки у руках тримати.
Запитала якось Христю знайома вдова:
— Що це в твого чоловіка — сорочка нова? —
А та її потихеньку штовхнула під бік
І шепнула: — Не сорочка. Новий чоловік.
