Олег Поборець
Звичайні будні
Змінилися на судні.
Тріщить небо від утирків ночі
Та, що ж вони хочуть?
Летять. Знову лоскочуть небо.
Знову Україна не спить,
не бачить снів отих.
А може сон цей зараз?
А може ми та не просинались?
Ні.Якби боляче не було
Не знаю як це роз'яснити,
але чудово просто любити.
Затягувати кожного в цю війну — любити,
не знати вільної душі — любити,
вередувати, бити — любити.
І не виходить так просто сидіти
Дні летять і ночі : вереск дівочий,
Ти забуваєш про почуття, Ідеш навмання.
Руйнуєш все на своєму шляху
Навіть любощі оті.
І не виходить зібрати її до кучі,
склеїти ароматом свіжих сліз.
