Олена Коршун
Я за тебе моя Україна!
Я з тобою країна моя!
Ти відважних людей породила,
Ти більше ніж дім - ти життя!
Ми з тобою все відвоюємо,
Переможемо в цій війні,
А завтра буде ранок, новий день
І забере світанок все лишень.
Всі роздуми, думки тяжкі підуть,
Від смутку твоє серце вбережуть.
А завтра все спочатку, новий шанс
Дає життя прожити і лиш час
Грає танго дощу
До тебе наче я йду,
В полоні вогню
Тремчу, згораю й живу.
Мить, спалах і ти,
Кохання – пристрасть душі,
Серед метушні, проблем та негараздів
Знайди до себе шлях,
І не важливо скільки буде вгору сходів -
Кожен підйом то старт...
Ти не впадеш, бо ти є сильний по природі,
Улюблене дитя...
Не питай чому,
Не питай навіщо
Все рівно йому,
Все рівно, не більше.
Не кажи тих слів,
Що ваги не мають,
Хто я така тобі,
Щоб "скучаю!" говорити?
Щоб твоє життя змінити?
Хто я така тобі?
Ми майже незнайомі
А я даремно
Тебе чекала
І десь таємно
Надію плекала.
Я несвідомо
Всіх уникала,
Коли цвіте все навкруги
І дочекався ти весни,
Облиш погане і живи
Сьогодні, завтра і завжди...
Не опускай своєї голови,
Сонце зійде після ночі,
Облиш, я прошу зупинись,
Залиш, прошу, того лишись.
Час невгамовний і летить
І завтра буде інша мить,
І будуть виклики нові,
І іншими вже будем ми.
Дивлюся на море, ти поруч зі мною,
Фізично лише, та нажаль, не душею.
Я погляд, я дихання твоє відчуваю,
Торкнутися хочу та себе зупиняю.
Дивлюся на хвилі, на зорі на небі,
На риси знайомі мені та приємні.
Давай не будемо чекати
Коли закінчиться війна
І більше будем цінувати
Всі митті нашого життя.
Давай не будемо чекати,
Коли закінчиться війна,
Я дякую за можливість жити,
Мріяти, надіятись й любити.
Я дякую за можливість йти,
Тримати голову лиш догори,
За тих, хто завжди впасти не дає,
Розуміє, підтримує мене...